Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Справа № 910/27783/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Грек Б.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України, м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016

у справі № 910/27783/15

за позовом державного підприємства "Львівський радіоремонтний завод" (далі - Підприємство), м. Львів,

до Міністерства оборони України (далі - Міністерство), м. Київ,

про стягнення 1 715 301,02 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Антонюк С.С. -предст. (дов. від 09.03.2016)

відповідача - Гуринець Д.П. - предст. (дов. від 05.01.2016)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства про стягнення 1 715 301,02 грн. заборгованості з оплати виконаних робіт за договором від 10.09.2014 № 294/14/68 на закупівлю (надання) послуг з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (33.12.2) (ремонт за технічним станом станцій радіоперешкод Р-330Б,К; Р-378А,Б) за державні кошти (далі - Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2015 у справі № 910/27783/15 (суддя Якименко М.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 (судді Калатай Н.Ф. - головуючий, Рябуха В.І., Ропій Л.М.) позовні вимоги задоволено повністю з посиланням на їх обґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Міністерство просить судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

У відповідності до зміни складу колегії суддів від 12.04.2016 у зв'язку із запланованим відрядженням судді Прокопанич Г.К. та запланованим навчанням (підвищення кваліфікації) судді Селіваненка В.П. визначено такий склад колегії суддів для розгляду справи № 910/27783/15: Палій В.В. - головуючий (доповідач), Грек Б.М. і Львов Б.Ю.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 10.09.2014 Підприємством як виконавцем та Міністерством як замовником укладено Договір, відповідно до умов якого Підприємство зобов'язалося на виконання замовлень Міністерства у 2014 році надати йому послуги в терміни за обсягом та цінами, зазначеними в специфікації надання послуг (Додаток № 1 до Договору), який є його невід'ємною частиною з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (33.12.2) (ремонту за технічним станом станцій радіоперешкод Р-330Б,К; Р- 378А,Б), а Міністерство - прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах та в порядку, визначеному цим Договором;

- відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору ціна Договору становить 6 045 183, 96 грн. з ПДВ і не може бути перевищена виконавцем;

- відповідно до умов Договору, сторони підписали специфікацію надання послуг, що поставляється за Договором (Додаток № 1 до Договору), в якій погодили перелік послуг (ремонт за технічним станом станцій радіоперешкод), їх обсяги, вартість та строки надання;

- в розділі 6 Договору сторони визначили порядок приймання та передачі надання послуг, поставки і приймання військового майна, а саме:

приймання-передавання виробів (виробу) від військової частини (представників Міністерства) до Підприємства і від Підприємства до військової частини здійснюється на підставі нарядів (форма 5 Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 24.12.2010 року № 690), виданих командиром в/ч А 0159 (м. Київ) з обов'язковим оформленням актів технічного стану (форма 12 Тимчасового керівництва), актів приймання військового майна (форма 4 Тимчасового керівництва) та актів приймання-передавання військового майна (додаток 4 до Договору) окремо на кожний зразок (пункт 6.1 Договору);

при прийманні-передаванні військового майна, уповноважені військових частин та представники позивача керуються вимогами Інструкції про порядок передачі озброєння, військової техніки і майна в ремонт, затвердженої наказом міністра оборони України від 31.07.2012 № 505 та вимогами Тимчасового керівництва (пункт 6.2 Договору);

на підставі акта приймання наданих послуг, затвердженого Підприємством, уповноважені представники відповідної військової частини складають акт приймання-передавання військового майна (пункт 6.3 Договору);

- на виконання умов Договору Підприємством надано Міністерству послуги (ремонт за технічним станом станції радіоперешкод) на загальну суму 4 737 893,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання наданих послуг;

- згідно з пунктом 4.2 Договору з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою від 06.11.2014 № 2 Міністерство здійснює оплату за фактично надані та прийняті послуги за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни (додаток 2 до Договору) з урахуванням встановленого Договором рівня прибутку. За письмовим погодженням між сторонами відповідно до належним чином оформленого рішення Міністра оборони України, відповідач має право здійснювати попередню оплату у розмірі до 50 % від суми Договору терміном до двох місяців згідно абзацу 3 підпункту 2 пункту 1 постанови КМУ від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами);

- згідно з пунктом 4.8 Договору Міністерство здійснює остаточні розрахунки з Підприємством за фактично надані послуги протягом 30-ти банківських днів з дати підписання Міністерством акта приймання наданих послуг, відповідно до наданих Підприємством рахунків, за умови наявності відповідних видатків державного бюджету;

- Міністерством на виконання умов Договору здійснено часткову оплату у розмірі 3 022 591,98 грн.;

- сторонами підписано акт звіряння розрахунків від 08.02.2015, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем склала 1 715 301,02 грн.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Міністерства на користь Підприємства вартості фактично виконаних Підприємством робіт з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування за Договором.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до приписів статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно зі статтею 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Таким чином, за своєю правовою природою договір підряду є відплатним договором, при цьому право підрядника вимагати оплати виконаних робіт, якому кореспондується відповідний обов'язок замовника, обумовлене виконанням робіт належним чином та у погоджений строк і виникає після їх остаточної здачі, якщо інший порядок оплати не погоджений сторонами у договорі.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій роботи за Договором були виконані Підприємством в повному обсязі та прийняті Міністерством без заперечень.

Судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги посилання Міністерства на відсутність підстав для виконання у 2015 році зобов'язань за Договором, у зв'язку із закінченням бюджетного періоду 2014 року, в якому державним бюджетом України були передбачені відповідні кошти, а також у зв'язку із закінченням строку дії Договору 31.12.2014 та виконання позивачем взятих на себе зобов'язань з порушенням строків виконання.

Так, зазначене Міністерством обґрунтування своїх заперечень не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати виконаних Підприємством робіт за Договором, оскільки пунктом 11.1 Договору сторони передбачили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року, а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. В разі відсутності можливості оплатити обумовлені сторонами роботи, в тому числі внаслідок порушення підрядником умов Договору, Міністерство мало право заявити про це. Однак, будь-яких зауважень щодо виконання зобов'язань за Договором під час прийняття робіт Міністерство не надало, а прийняло їх в повному обсязі. Питання ж щодо стягнення з позивача санкцій за порушення строків виконання робіт за Договором стало предметом окремого позову.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, докази вчинення Міністерством дій, направлених на забезпечення виконання ним взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних Підприємством робіт в повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність Міністерства і не є підставою для звільнення від виконання взятого за Договором зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446).

Крім того, в пункті 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" наголошено на тому, що відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, будучи обізнаним про відсутність бюджетного фінансування, Міністерство прийняло виконання договірних зобов'язань як належне у 2015 році.

Суди попередніх інстанцій, з урахуванням означених законодавчих приписів, беручи до уваги наявність Договору і умови його виконання, встановивши факт існування заборгованості Міністерства за фактично виконані Підприємством роботи, які прийняті Міністерством, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи Міністерства не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті в цілому з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 зі справи № 910/27783/15 залишити без змін, а касаційну скаргу Міністерства оборони України - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя Б. Грек

Суддя Б. Львов